Перші історичні відомості

Найдавніша писемна згадка про теперішній Олешин датується від 10 лютого 1431 року, коли у місті Сопот польський король Владислав II Ягайло записує Янові Чанстуловському 100 гривень на володіння селами Голисин (нині село Олешин Хмельницького району) та Плоскирівці на річці Бог у Летичівському повіті “Подільської землі”.

В 1470 році польський король Казимир IV дозволяє Кам’янецькому Каштелянові Миколаєві з Нового двору (нині м. Городок) викупити у братів Івана та Миколая, місцевих шляхтичів, села Голисин та Плоскирівці на річці Бог у Летичівському повіті Подільської землі і записує на них 50 гривень. Ці стародавні документи, що збереглися в Хмельницькому краєзнавчому музеї, вказують на вік села Олешин.

26 березня 1547 р. король Сигізмунд Август II надав Мацею Влодеку з Германова у спадкове володіння Голишин (тепер Олешин; також Плоскирів (тепер Хмельницький), Леснів (тепер Лезневе)) із прилеглостями, «над Богом в повіті Кам’янецькім лежачими»

За часів козацької доби жителі села були на стороні козаків і коли в боротьбі зі шляхтою не встояв Проскурів і був знищений, знищили і село Олешин. Про це свідчить люстрація Мартина Заморського від 1662 року: “ В Проскурові вціліли тільки 12 мешканців, що вийшли до свободи, а села держави Голишин, Леснів, Мацьківці, Волиця, Заріччя не мали жодного підданого, а стави і млини були пусті, бо зоставатися через набіги та наїзди опричників у домівках своїх не можуть”.

За часів Королівства Польського та Речі Посполитої село входило до складу Плоскирівського староства.

Олешин та ще три села колишнього Проскурівського староства наприкінці XVIII століття російська імператриця Катерина II подарувала графові Івану Гудовичу. Далі власником села став його син — генерал-майор у відставці Кирило Гудович.